Адаптація дитини до дитячого садка

При вступі до дошкільного навчального закладу всі діти проходять через адаптаційний період.
Адаптація – від лат. “пристосування” – це складний процес пристосування організму, який відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.
Пристосування організму до нових умов соціального існування, нового режиму супроводжується змінами поведінкових реакцій дитини, розладом сну, апетиту. Найбільш складна перебудова організму відбувається у початковий період адаптації, який може затягнутися і перейти в дезадаптацію, що призведе до порушення здоров’я, поведінки, психіки дитини.
Адаптивні можливості дитини раннього віку обмежені, різкий перехід у нову соціальну ситуацію та тривале перебування у стресовому стані можуть призвести до емоційних порушень чи уповільнення темпу психофізичного розвитку. Процес звикання дитини до дитячого садка досить тривалий і пов’язаний із значною напругою всіх фізіологічних систем дитячого організму.
Щоб уникнути ускладнень та забезпечити оптимальне перебіг адаптації, необхідний поступовий перехід дитини з сім’ї до дошкільного закладу.
Лікарі та психологи розрізняють три ступені адаптації дитини до дитячого садка: легку, середню та важку.
При легкій адаптації поведінка дитини нормалізується протягом місяця. Апетит досягає нормального рівня вже до кінця першого тижня, сон налагоджується через 1-2 тижні. Гострих захворювань немає. У дитини переважає радісний чи стійко-спокійний емоційний стан; він активно контактує з дорослими, дітьми, навколишніми предметами, швидко звикає до нових умов (незнайомий дорослий, нове приміщення, спілкування з групою однолітків).
Під час адаптації середньої тяжкості сон та апетит відновлюються через 20-40 днів, протягом місяця настрій може бути нестійким. Емоційний стан дитини нестабільний, новий подразник сприяє негативним емоційним реакціям. Однак за підтримки дорослого дитина виявляє пізнавальну та поведінкову активність, легше звикає до нової ситуації.
Тяжка адаптація призводить до тривалих та тяжких захворювань. У дитини переважають агресивно-руйнівні реакції, спрямовані на вихід із ситуації (руховий протест, агресивні дії); активний емоційний стан (плач, обурений крик); або відсутня активність при більш менш виражених негативних реакціях (тихий плач, хниканння, пасивне підпорядкування, пригніченість, напруженість).
Чинники, від яких залежить перебіг адаптаційного періоду:
Тяжка адаптація призводить до тривалих та тяжких захворювань. У дитини переважають агресивно-руйнівні реакції, спрямовані на вихід із ситуації (руховий протест, агресивні дії); активний емоційний стан (плач, зневірений крик); або відсутня активність при більш-менш виражених негативних реакціях (тихий плач, хникання, пасивне підпорядкування, пригніченість, напруженість).
Фактори, від яких залежить перебіг адаптаційного періоду:

  1. Вік.
  2. Стан здоров’я.
  3. Рівень розвитку.
  4. Вміння спілкуватися з дорослими та однолітками.
  5. Сформованість предметної та ігрової діяльності.
  6. Наближеність домашнього режиму до режиму дитячого садка. Причини важкої адаптації до умов ДНЗ:
  7. Відсутність у сім’ї режиму, що збігається з режимом дитячого садка.
  8. Наявність у дитини своєрідних навичок.
  9. Невміння зайняти себе іграшкою.
  10. Несформованість елементарних культурно-гігієнічних навичок.
  11. Відсутність досвіду спілкування із незнайомими людьми. Дорослим необхідно допомогти дітям подолати стрес вступу та успішно адаптуватися у дошкільному закладі. Діти раннього віку емоційні, вразливі. Їм властиво швидко заражатись сильними як позитивними, так і негативними емоціями дорослих і однолітків, наслідувати їх дії. Ці особливості і повинні використовуватися вами при підготовці дитини до дитячого садка. Дуже важливо, щоб перший досвід свого перебування в дитсадку дитина придбала за підтримки близької людини.
    Як батьки можуть допомогти своїй дитині в період адаптації до ДОП:
  12. По можливості розширювати коло спілкування дитини, допомогти їй подолати страх перед незнайомими людьми, звертати увагу дитини на дії та поведінку сторонніх людей, висловлювати позитивне ставлення до них.
  13. Допомогти дитині розібратися в іграшках: використовувати сюжетний показ, спільні дії, залучати дитину до гри.
  14. Розвивати наслідуваність у діях: «політаємо, як горобці, пострибаємо як зайчики».
  15. Вчити звертатися до іншої людини, ділитися іграшкою, шкодувати.
  16. Не висловлювати жаль про те, що доводиться віддавати дитину до дошкільного закладу. Деякі батьки бачать, дитина недостатньо самостійна в групі, наприклад, не привчена до горщика. Вони лякаються і перестають водити його до дитячого садка. Це відбувається через те, що дорослі не готові відірвати дитину від себе.
  17. Привчати до самообслуговування, заохочувати спроби самостійних дій.
    До моменту вступу до дитячого садка дитина повинна вміти:
    Потрібно порівнювати власні очікування з індивідуальними можливостями дитини.
    Важливо також постійно заохочувати дитину, давати позитивну оцінку хоча б спробу виконання прохання. Плануйте свій час так, щоб у перші 2-4 тижні відвідування дитиною дитсадка у вас була можливість не залишати її на цілий день. А в перші дні вам необхідно знаходитись поряд з телефоном і недалеко від території дитячого садка.
    У період адаптації важливо запобігати можливості втоми чи перезбудження, необхідно підтримувати врівноважену поведінку дітей.
    Для цього не відвідуйте людні місця, не приймайте вдома гучні компанії, не перевантажуйте дитину новою інформацією, підтримуйте спокійну обстановку вдома.
    Оскільки при переході до нового способу життя у дитини змінюється все: режим, що оточують дорослі, діти, обстановка, їжа — дуже хотілося б, щоб вихователі до моменту приходу нової дитини в групу знали якнайбільше про її звички і намагалися якомога більше створити хоч деякі умови, схожі на домашні (наприклад, посидіти з дитиною перед сном на ліжку, попросити прибрати іграшки, запропонувати пограти в лото).
    Швидше за все ваша дитина чудово впорається зі змінами у житті. Завдання батьків — бути спокійними, терплячими, уважними та дбайливими. Радіти при зустрічі з дитиною, говорити привітні фрази: я за тобою скучила; мені добре з тобою. Обіймайте дитину якнайчастіше.
    Умови впевненості та спокою дитини — це систематичність, ритмічність і повторюваність її життя, тобто. чітке дотримання режиму.
    Що робити, якщо…
    Що робити, якщо дитина почала ходити в дитячий садок:
  18. Встановіть тісний контакт із працівниками дитячого садка.
  19. Привчайте дитину до дитячого садка поступово.
  20. Не залишайте дитину в саду більш ніж на 8 годин.
  21. Повідомте вихователям про звички та схильності дитини.
  22. З 4-го по 10-й день краще зробити перерву у відвідуванні дитячого садка.
  23. Підтримуйте спокійну обстановку вдома.
  24. Не перевантажуйте дитину новою інформацією.
  25. Будьте уважні до дитини, дбайливі та терплячі.
    Що робити, якщо дитина плаче під час розлучення з батьками:
  26. Розповідайте дитині, що чекає на неї в дитячому садку.
  27. Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння.
  28. Дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь домашній предмет.
  29. Придумайте та відрепетируйте декілька різних способів прощання (наприклад, повітряний поцілунок, погладжування по спинці).
  30. Будьте уважні до дитини, коли забираєте її з дитячого садка.
  31. Після дитячого садка погуляйте з дитиною у парку, на дитячому майданчику. Дайте дитині можливість пограти у рухливі ігри.
  32. Влаштуйте сімейне свято увечері.
  33. Демонструйте дитині свою любов та турботу.
  34. Будьте терплячі.
    Що робити, якщо дитина не хоче йти спати:
  35. Помічайте перші ознаки перевтоми (капризує, тре очі, позіхає).
  36. Перемикайте дитину на спокійні ігри (наприклад, спільне малювання, твір історій), попросіть дитину говорити пошепки, щоб не розбудити іграшки.
  37. Під час вечірнього туалету дайте дитині можливість погратись із водою.
  38. Залишайтеся спокійним, не шаленійте від непослуху дитини.
  39. Погладьте дитину перед сном, зробіть їй масаж.
  40. Заспівайте дитині пісеньку.
  41. Поговоріть з дитиною, почитайте книгу.
    Що робити, якщо дитина не хоче прибирати за собою іграшки:
  42. Твердо вирішіть для себе, чи це необхідно.
  43. Будьте прикладом для дитини, прибирайте за собою речі. 3. Забирайте іграшки разом.
  44. Забираючи іграшки, розмовляйте з дитиною, пояснюючи їй сенс того, що відбувається.
  45. Формулюйте прохання забрати іграшки доброзичливо. Чи не наказуйте.
  46. Зробіть збирання іграшок ритуалом перед укладанням дитини спати.
  47. Враховуйте вік та можливості дитини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.